Конспект заняття на тему :

«Абетка дорожнього руху».

 

 

Тема: Абетка дорожнього руху.

Мета:Розширити знання дітей про вулицю та дорогу. Вчити дітей розрізняти дорожні знаки ; уважно слухати дорослого та свого товариша; відповідати на запитання. В іграх учити діяти відповідно правил, діяти за сигналом. Закріпити знання дітей про значення світлофора, правила дорожнього руху. Розвивати навички зв’язного мовлення, увагу,пам'ять, мислення. Виховувати в дітей почуття відповідальності, бути уважним, спостережливим, обачним; виховувати бережливе ставлення до свого життя.

 

Хід заняття:

(Вихователь )

                      Доброго ранку дівчатка й хлоп’ята

                      І чорняві кароокі, і біляві синьоокі

                      І кмітливі, розумненькі, великі і маленькі

                      Радо всіх я вас вітаю

                      Щиро вам добра бажаю

  (Діти)         Доброго ранку. Доброго дня!

                       Бажаєм присутнім здоровя й добра.

(Вих.)            Годі діточки гратися

                       На заняття слід збиратися

                       Тож біля мене всі ставаймо

                       І заняття починаймо.

(Вих)  Діти, у нас сьогодні незвичайне заняття. Ми з вами будемо переглядати мультсеріал.  А який ви зараз дізнаєтесь.(Діти сідають біля комп’ютера, вихователь включає мультик «Лунтик»).

(Вих)  Здогадались? Тож сідайте зручно і дивимось уважно.

(Чути чийсь голос, який благає про допомогу) (ДОПОМОЖІТЬ, РЯТУЙТЕ!!!!!)

(Вихователь дивиться за двері і знаходить Лунтика)

(Вих)  Діти погляньте це Лунтик з мультику до нас прийшов. Та чому ти так кричиш? Що з тобою трапилось?

(Лунтик) Допоможіть, мені страшно!!!!

(Вих) Та що з тобою?

(Лунтик)  Я поспішав до вас в садочок, мені сказали що тут діти все знають, і я зможу з вами навчатись, та по дорозі я зустрів  чудовисько з трьома очима. Я його дуже злякався. Мені страшно. Воно таке здорове і страшне.

(Вих)  Зачекай, не поспішай. Мені здається я знаю про кого ти говориш, діти відгадайте що так налякало Лунтика. Послухайте загадку.

Світить він червоним оком - стоїмо.

Світить він зеленим оком – ідемо.             

                                                                            Світлофор

(Вих)   Не бійся Лунтику, це звичайний світлофор, його не потрібно боятись, він допомагає підтримувати порядок на дорозі.

Діти, а чи ви знаєте для чого потрібен світлофор?

А давайте розкажемо для Лунтика віршик про світлофор, який ми вивчили в садочку.

(Діти всі разом )   

Світлофор три ока має,

Він усім допомагає.

Жовтий – стій не ворушись

Враз замри і роздивись.

Бо червоний запалає –

Він іти забороняє.

А Зелений засвітився

Це для тебе шлях відкрився.

(Заходить світлофор)

Доброго дня діти. Чи не бачили ви незвичайного звіра. Він так пронісся по вулиці, вибіг на дорогу, ледь не потрапив під машину, я йому свистів, а він побіг ще швидше. Його мабуть хтось налякав.

(Діти)  Бачили. Він в нас.

(Лунтик) Вибачте мені. Мене звати Лунтик. Я потрапив до вас з місяця. В нас немає правил дорожнього руху, немає  світлофорів. Тому коли я вас побачив то дуже злякався. Та мені діти все розповіли про світлофор, і я тепер все знаю про правила дорожнього руху.

(Світлофор)  А це ми зараз перевіримо, і за одно перевіримо що знають діти про правила та поведінку на дорозі.

(Вих)  Добре, перевіряй, наші діти розумні, вони добре навчались і тепер все знають про провила дорожнього руху, правда діти? (Так)

(Світлофор) Тоді  перше запитання.

Як потрібно переходити дорогу?

(Лунтик) Я знаю, знаю!!! На чотирьох лапах?

(Вих) Діти правильно?          ( Ні)  А як?

(Діти)  По пішохідному переході, зебрі.

(Лунтик)  Зебрі? Це та зебра Що живе в Африці?

(Діти)  Ні.  Це розмітка на дорозі, білі смуги.

(Вих)  Діти давайте розкажемо віршик про зебру, і Лунтик все зрозуміє.

Хочеш трасу перейти,

Зебру ти на ній знайди.

Білі смуги на асфальті,

Пішоходам дуже раді.

Завжди вкажуть вірну путь,

Та на той бік переведуть.

(Вих)  Діти давайте відшукаємо дорожній знак, який дозволе нам перейти дорогу. Як він називається.

(Діти переходять дорогу по зебрі.)

(Лунтик) Ой, а це що за такий цікавий знак? Діти ви знаєте?

(Діти)   Місце зупинки автобусів.

(Лунтик)   В нас немає автобусів.

(Світлофор)Діти а ви знаєте, як себе потрібно поводить в автобусі?

(Діти)  Вступати старшим місце, голосно не розмовляти, не смітить.

(Світлофор)  Молодці діти, бачу ви багато знаєте. Ось Наступне  моє запитання. Хто знає, як слід себе поводити,коли вийшов з автобуса і потрібно перейти на іншу сторону?

(Лунтик) Я знаю!!!!! Потрібно швидко перебігти на іншу сторону, а ще краще перелізти між колесами.

(Вих)  Діти Лунтик правильно відповів? Давайте допоможемо Лунтику поки він остаточно не заплутався.

(Діти) Автобус потрібно обходити позаду, а ще краще почекати поки автобус від’їде  і тільки потім переходити.

(Лунтик) Оце так, а я і не знав. Тепер я запам’ятаю це на все життя.

(Чути голосний звук автомобілів ,які їздять по дорозі) (Лунтик лякається)

(Лунтик)  Знов боюся!!!!! Що це?
(Вих)  Діти а ви знаєте що це за звук? Так це дорога, по якій їздять автомобілі. А боятись не потрібно, хто знає правила дорожнього руху, тому нічого боятись. Діти зараз тобі розкажуть де потрібно ходити пішоходам.

Вздовж асфальту простяглася

Ця доріжка не широка.

Нею не машини мчаться,

Люди йдуть не спішним кроком.

Не виходь за її межі,

На проїжджу на частину.

Ця частина небезпечна,

Там проносяться машини.

Діти давайте відшукаємо знак, який нам дозволяє ходити по тротуару.

(Діти підходять до знака, і називають його)

(Вих)  Лунтику ти ще не втомився навчатись?

(Лунтик) Трішки втомився. Не думав що ця дорожня азбука така тяжка.

(Вих) Діти а ви? Давайте трішки відпочинемо, та пограємось.

(Світлофор) А чи можна гратись на дорозі?

(Лунтик) Дивлячись в що! В шахи неможна бо їх машина позбиває, а от у м’яча ще й  пак!!!!

(Вих) Діти ви згодні з лунтиком? 
(Діти) НІ!!!  Гратись потрібно подалі від дороги, на ігровому майданчику.

 (Світлофор) Я приготував для вас багато цікавих завдань.

1.     Завдання. «Підбери пару»  (Діти підбирають відповідну картинку до запропонованого дорожнього знаку)

2.     «Склади знак» (Діти складають дорожній знак з чотирьох частин, і називають його);

3.     «Розмісти вірно кольори світлофора» (Діти в відповідному порядку накладають заздалегідь вирізані кружечки з відповідним кольором).

(Світлофор) Молодці малята. Я зрозумів що ви добре знаєте правила дорожнього руху. І допомогли Лунтику їх засвоїти. А мені час поспішати на вулицю, регулювати рух, щоб не трапилось біди. До побачення, до нових зустрічей!!!!

(Вих) Лунтику, ти зрозумів, що потрібно знати всі правила дорожнього руху, щоб не потрапити в біду.

(Лунтик)  Зрозумів. Коли я повернусь додому, то тепер буду навчати своїх товаришів.

(Вих) Не  поспішай. Залишайся в нас в садочку. Сьогодні в нас ще буде  багато цікавого. А зараз я пропоную закріпити свої знання. Сідайте зручно, я приготувала вам мультик про правила дорожнього руху.

(Діти переглядають мультик «Повчання тітоньки Сови» про правила дорожнього руху ).

 

 

 

Казки з правового виховання

 

„Подорож до країни Справедливості”

 

    Десь за горами, за лісами є казкова Країна Справед­ливості, в якій усі щасливі: діти і дорослі, тварини і пта­хи. А дбає про це Король Закон. Але так було не завж­ди. Усі мешканці країни з жахом згадують той час, коли ними правила Зла Чаклунка. Особливо погано ставила­ся вона до малих дітей. Малеча змушена була тяжко пра­цювати: дітей били, ображали, не дозволяли відпочива­ти і гратися, вчитися в школі. Навіть імені вони не мали.

    Дізналася про свавілля Злої Чаклунки Добра Фея і разом зі славним Законом, який згодом став королем цієї держави, знешкодила й назавжди вигнала її з країни.

    Мешканці обрали нового правителя — Короля Закона, який тепер захищав інтереси всіх громадян, особли­во дітей, і нікому не дозволяв їх кривдити. Йому допо­магала Добра Фея.

А як вона це робила, дізнаєтеся, перегорнутий сто­рінки цієї книжки. Отож сідайте зручненько й слухайте уважненько казкові історії, що трапилися в Країні Спра­ведливості.                      

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         

Цуценята

 

    Якось на одному подвір'ї з'явилося троє цуценят: двоє білих, а третє — чорне. Вони весело бавилися на травичці. Побачила їх дівчинка Оленка, і їй дуже сподобалися білі цуценята. Вона їх пестила, голубила, а чорне відпихала, кажучи: "Ти негарне, не буду з тобою гратися. Треба було народитися білим, а не чорним".

Щодня, поки Оленка бавилася з біленькими братами, чорне цуценя сиділо й плакало. Йому так хотілося, щоб на нього звернули увагу, хіба ж воно винне, що народи­лося чорним. Одного дня до бабусі-сусідки приїхали ону­ки — Марійка та Іванко. Коли вони вийшли гуляти, Оленка кинула цуценят і мерщій підбігла до гостей.

    —  Давайте гратися разом, — запропонувала вона. А іі їй відповіли:

    —  Ми не будемо з тобою гратися, їм надто мала. Спо­чатку вирости.

    Сумно стало дівчинці. І тут Оленка раптом пригадала, як вона відпихала чорне цуценя. От тоді вона все зрозу­міла. І тепер залюбки гралася з усіма трьома цуценятами і мала від цього велику втіху, адже вони такі кумедні.

    Дізналася про це Добра Фея і розповіла королю. А той негайно проголосив, що в його королівстві всі діти мають рівні права незалежно від кольору шкіри, очей, походження.

 

 

Ганнуся — помічниця

 

    В одному селі живе дівчинка Ганнуся. Через рік вона піде до школи. Батьки не натішаться своєю дитиною: метка, працьовита, весела. Цілий день Ганнуся в робо­ті. Щойно прокинеться, біжить курей та качок годувати, провідає улюблене цуценятко і його погодує, а вже по­тім вирушає до дитячого садка.

    Ввечері до бабусі зазирне — допоможе старенькій у кімнаті прибрати, посуд помити. А коли прийде додому, мерщій на кухню: допомагати мамі вечерю готувати.

    Любить дівчинка й на городі хазяйнувати: поливає ово­чі, вириває бур'яни. Гарна помічниця в батьків.

    От тільки мама бідкається, щоб відпочивала більше, щоб не захворіла та набралася сил перед школою. Діз­нався про це Король Закон і вирішив створити табори відпочинку та санаторії для дітей, де вони могли б відпочивати і сили набиратися, а ще вирішив він, що треба батькам відпустки давати, щоб могли всією родиною разом з дітьми відпочивати.

 

 

Як ведмедики захворіли

 

    Ось на галявині граються кумедні ведмедики: Михайлик та Марійка. їхні тато з мамою пішли на роботу: кача­ти мед на пасіці. А малі самі вдома лишилися. Привітно світить сонечко, щебечуть пташки, а головне поряд росте малина — улюблені ласощі ведмедиків.

    Отож цілий день малі бавилися у високій траві, їли ягоди й співали пісень. Аж ось і вечір, прийшли батьки додому, принесли малятам меду. Діти з радістю розповідали, як бавилися цілий день та малину їли. Полягали спати.

    Та що це?.. Хто так голосно плаче? Виявляється, ма­лий Михайлик:

    —  Мамо, тату, в мене животик болить. А згодом і Марійка прокинулася:

    —  У мене голівка болить і нудить.

    Бідкаються батьки, не знають, що їм робити. Побачи­ла це Добра Фея і порадила запросити лікаря Айболитя.

    Лікар оглянув малят, розпитав, що вони робили про­тягом дня й сказав:

     — У Михайлика отруєння, бо їв немиті ягоди, а в Ма­рійки — сонячний удар, бо була на сонці без хустинки.

    Лікар Айболить дав поради, як позбутися недуг.

    Поради були слушні. І ведмедики дуже скоро одужа­ли. Відтоді назавжди запам'ятали: ягоди треба мити і на сонці ходити лише в головному уборі.

Добра Фея розповіла про цей випадок Королю Зако­ну, і він проголосив, що про здоров'я дітей відтепер дбатимуть не лише батьки, а й держава, яка дору­чатиме це лікарям. Вони мають вчити малюків як поводитися, щоб бути здоровими, а якщо хтось все-таки захворів, — лікувати їх.

 

 

Їжачки-поштарі

 

    У лісі живуть їжачки-поштарі: мама, тато і двоє синів. Вони розносять пошту, дбають щоб усі листи дійшли до адресатів, щоб мешканці лісу вчасно дізнавалися про всі новини. Адже щодня відбувається щось нове: то вед­межий цирк показують, то зайці ярмарок влаштували, слон з Африки прилетів. А незабаром почнуться олім­пійські лісові ігри, тож усі мають вчасно підготуватися до них. Роботи у поштарів багато, треба в кожну оселю принести газету "Лісові новини", от і допомагають бать­кам їхні дітлахи.

    Останнім часом щось засумували малі, і пошту роз­носити вже не хочуть.

    Дізналася про це Добра Фея і вирішила розпитати поштариків, що сталося. А малюки кажуть: "Усі дорослі дізнаються про новини в лісі з газет та журналів, а ми — малеча, нічого не знаємо про своїх однолітків, у нас навіть гарних книжок немає".

    Пообіцяла Фея допомогти їжаченятам — розповісти Королю про їхні проблеми. Уважно вислухав Король За­кон Фею та видав указ, що кожна дитина має право на отримання інформації та навчання. Для цього він на­казав видавати підручники, дитячі книжки, журнали і га­зети, цікаві за змістом та гарно проілюстровані.

 

 

 

Правове виховання

 

 

Я та моє ім’я

    Мета: розвивати почуття індивідуальності, власної значущості, самоповаги;

виховувати любов до себе та членів сім’ї, а також спонукати до самостійних розповідей про них; закріпити знання про право. „Кожна дитина має право на життя та ім’я”. вчити вживати пестливі форми імен, вміти висловлювати свою любов і ніжність, колективно виконувати завдання; уміти радіти з того, що ти є таким, яким ти є.

    Обладнання: лялька Яринка, казочка про Яринку. Легенда, загадка, вірші про імена, лічилка, скоромовка.

 

Хід заняття

Вихователь загадує загадку.

     Всі хочуть як народиться дитина,

     Щоб Я було красиве і дзвінке,

     Бо носить все життя мене людина,

     Тож відгадай, що я таке? (Ім’я)

Вірно, діти, відгадали загадку. Це ім’я.

     Як маленьке немовля

     У світ двері відчиня –

     То дарують йому слово

     Слово це – його ім’я.

      Підростає немовлятко.

     Чи дівчатко, чи хлоп’я –

     Разом з ним іде це слово,

     Слово це – його ім’я.

     Кожен дружить із цим словом

     Протягом всього життя.

     Здогадались, що за слово?

     Слово це – наше ім’я.

- Отже, сьогодні ми з вами здійснимо подорож у країну імен. Ім’я людини – це не лише вияв любові, надії, які вкладають у нього батьки при народженні дитини, ім’я дається людині раз на вік.

 (Стук у двері, і у групу заходить дівчинка-лялька Яринка. Вона вітається з дітками і знайомиться).

      Вихователь. А знаєте, чому Яринку так назвали?

Ось послухайте, діти, казочку:

      Було це давно. Сонечко на небі щоранку вставало і цілий день людей і землю зігрівало. А хто з ним вітався, тому сонечко дарувало свою сонячну усмішку. А потім стали про сонечко забувати і до нього не звертались. Сонечко образилось на людей і сховалось за хмарку. Смутно стало всім, а особливо смутно стало маленькій дівчинці. В цей час всі весну зустрічали.      Дівчинка швиденько сплела віночок з пшеничних колосків і пішла з мамою на свято. Разом з дорослими співала, танцювала, заклички промовляла. Але сонечко не хотіло вийти з-за хмар. І дівчинка звернулась до Весни:

     Ой веснонько – весняночко,

     Наша панночко,

     До нас прийди та віночок візьми

     На крилах пташиних сонечку занеси.

      Віночок із рук дівчинки зник, а у небі з’явилося Ярило-сонечко.

- Спасибі, - мовило, - тобі, дитино, за увагу й чуйність. Віднині ти будеш моєю донечкою. І нехай люди називають тебе Яринкою. Яринка – сонечко ва донька.

   І з тих пір дівчаток називають Яринками.

      Вихователь. У кожного з вас теж є ім’я. Яринці ім’я дало Сонечко. А хто дав вам ім’я? Що знаєте ви про походження свого імені?

   (Розповіді дітей).

      Вихователь. Давайте проведемо гру „Імена”.

   (Називають чоловіче ім’я – всі присідають, жіноче – плескають в долоньки, якщо слово буде не ім’ям – дитина повертається навколо. Хто помилився вибуває з гри).

   Вихователь. Діти, хто ще не довідався про своє імя у батьків, то я вам розкажу. От послухайте вірш про одного хлопчика і поміркуйте, чи є в нас хтось такий.

      Упіймав Андрійко щуку

      І злякався:

      - Ну й страшна!

      Втік, вигукуючи звуки,

   А які, вгадайте? (А-а-а)

   - Ні, в нас боягузів немає, бо саме Андрій означає мужній, хоробрий.

      Допитлива дівчина наша Наталка –

      Її називають Наталка-Питалка.

      Питає Наталка: „Чому я так звуся?”

      І чому Мариною зветься матуся?

      Найкраща подружка моя – Катерина,

      А в групі у нас і Оксана, й Ірина,

      І Зоя, і Соня, і Клара, й Галина,

      Лариса, Олена та ще й Валентина?”

Богдан – Богом даний

Дмитро – хлібороб, плід землі

Максимко – величний, принциповий

Павлик – малий, покірний

Ілля – мій Бог

Ігор – охоронець добра

Олег – святий

Іван – Бог змилувався

Сашко – мужній, захисник людей.

А жіночі імена означають лагідність, спокій, ніжність.

Оксана – гостинна

Наталя – рідна, природна

Оленка – сонячна

Ганна – вродлива, ласкава

Світлана – світла, ясна

Лізочка – всевишня, моя клятва

Катя – чиста

Галина – спокійна

Люда  - людям мила

Фізкультхвилинка.

Встало вранці ясне сонце,

Зазирнуло у віконце.

Ми до нього потяглися,

За промінчики взялися.

Будем дружно присідати,

Сонечко розвеселяти.

Встали – сіли, встали – сіли,

От уже й розвеселили.

Нумо всі, нумо всі

Потанцюймо по росі.

Вихователь. Цікаві історії про походження імен прочитаю віршиком.

 

Імена ці давні – із Греції й Риму,

Із заходу й сходу.

Вони нам дістались від різних народів

А що вони значать, послухай, дитино.

Галина – спокійна, міцна – Валентина,

Наталія – рідна, морська – то Марина,

А Зоя – життя, а чистота – Катерина,

Оксана – чужа, ну а мир – то Ірина.

Олена – то світла, Лариса – то чайка.

Усе зрозуміла, мала запитайка?

Вихователь. А це значення імен хлопчиків.

Ось Костик, наприклад, це значить постійний.

Кирило – господар і мужній – Сашко,

Степан – це вінок, а бадьорий – Гришко.

А Петрик – то камінь, хоробрий Андрій.

Найбільший – Максим, захисник – Олексій.

Легенда

Діти, зараз я вам покажу незвичайний малюнок. Хто на ньому зображений? (Хлопчик з короною на голові.) Чому його так намалював художник? Яке в нього ім’я?

Так, його звати Василь, але з грецької означає „цар”. Це ім’я полюбилось людям, і вони навіть подарували його польовій квітці. ось як про це розповідає легенда.

Жив на світі красивий хлопець Василь. Пішов він одного разу косити жито, і так він сподобався польовій русалочці, що захотіла вона бачити його щодня. Отож і перетворила вона хлопця в красиву квітку – васильок. І щоліта, коли в полі колоситься жито, синіють поміж ними квіти – васильки.

      Вихователь. Дуже важливо і гарно назвати дитину, але ще важливіше любити її та вміти показати цю любов. а показати її можна словом і ділом, вживаючи пестливі форми імені.

   Ось давайте пограємо в гру „Звернись пестливо”.

   (Дитина читає лічилку).

Раз, два, три, чотири, п’ять,

                                           Став я друзів рахувать!

                                           Галя, Валя, Ігорок,

                                           Дві Тетянки, Васильок...

                                           В мене друзів стільки всіх,

                                           Що злічити годі їх.

   (Дитина, вибрана лічилкою, виходить на середину. Всі по черзі звертаються до неї пестливо).

   Це – Петрик. А як виросте він великий, то як його будуть називати?(Петро) Як можна назвати пестливими іменами, послухайте народну мудрість – забавлянку.

Сиділа квочка коло кілочка,

  Де вивела бабі четверо діток:

                                           Петрусь – гарненький,

                                           Петрусик – маленький,

                                           Петрунчик – веселенький,

                                           Петличок – чорненький.

      Вихователь. Як рідні тебе називають?

      - Яке з цих імен ти хотів би залишити для звертання у групі?

      Вихователь. Про багато імен ми сьогодні дізналися. А зараз перевіримо, які ви уважні й чи добре вмієте рахувати.

Загадка-жарт.

                                       Рвав Борис у корзину Барбарис,

                                       Рвав Тарас і Роман,

                                       Гриць, Панас і Степан,

                                       Гліб, Овсій, Стас, Павло,

                                       Скільки їх усіх було?

 (Діти відповідають).

      Вихователь. Ось і закінчується наша подорож у країну імен. Я впевнена, що вам сподобалось. Отже, ви всі дізналися, що означає ваше ім’я. А воно у всіх вас різне – своє, найкраще, неповторне.

   Але пам’ятайте: найкраще, наймилозвучніше ім’я можна забруднити поганими вчинками і, навпаки, звичайне ім’я можна зробити дорогим незабутнім для людей. Бережіть чистоту свого імені, прославляйте його славними ділами і ніколи не забувайте народну мудрість: „Не ім’я прикрашає людину, а людина прикрашає ім’я”. 

 

 

Ким я буду в майбутньому

 

      Мета: розвивати творчу уяву, мислення, почуття самоконтролю; виховувати цілеспрямованість, позитивне ставлення до себе і впевненість у собі, соціальну відповідальність, значимість кожної професії; створити соціально-педагогічні передумови для комфортного спілкування дітей і дорослих. Закріпити знання дітей про право „Всі діти мають право на освіту і вибір професії”. Привернути увагу дітей до професій їхніх батьків, до власної особистості. продовжувати вчити мріяти про майбутнє, зв’язно висловлювати свої думки й міркування. Показати наочно інтелектуальне зростання дитини. сприяти формуванню нових якостей особистості, спрямувати енергопотенціал дитини до дій, роздумів, допомогти сприйняти свою мрію, „своє я”, як індивідуальність у суспільстві. Формувати позитивний образ дитячого „Я”.

    Попередня робота: читання художньої літератури, бесіди, заучування віршів, складання розповідей, розгляд ілюстрацій, спостереження, екскурсії. 

    Обладнання: іграшка – хлопчик; ліжко; магнітофон; сюжетні ілюстрації („На будівництві”, „На прийомі у лікаря”, „кухар готує смачний обід”, „Двірник поливає квітник”, „Листоноша розносить листи, газети”); ігрове поле із зображенням сходинок; набір сюжетних картинок з теми „Я пізнаю свій світ”.

 

Хід заняття

Вихователь з дітьми заходить у групу. Звучить колискова пісня.

Вихователь. Діти, що це за музика звучить?

     — Коли співають колискові пісні?

     — А вам мама співає колискові пісні?

(Відповіді дітей).

     — Чому ж це у нас у групі лунає ко­лискова пісня? І для кого вона звучить?

Вихователь з дітьми проходять в гру­пу, помічають ліжечко, на якому спить «хлопчик» (іграшка).

Вихователь. Хто це спить у нас на ліжечку?

     Тс-с-с-с, та це ж наш Василько. Він прихворів трішки, а наша помічник ви­хователя наспівувала йому колискову пісню, щоб він заснув. Не будемо йому заважати, нехай поспить, відпочине.

     А ми з вами, поки спить Василько, розглянемо ось ці картинки.

    (На дошці сюжетні ілюстрації: «На будівництві», «На прийомі у лікаря»,

«Кухар готує смачний обід», «Двірник поливає квітник», «Листоноша розно­сить листи, газети»).

Запитання до дітей:

      — Що було б на землі, якби не було лікарів?

      — Чи можна приготувати компот з картоплі та цибулі? Чому?

      — Як ви думаєте, який вигляд мало б наше місто, якби двірники не прибира­ли щодня вулиці та території біля бу­динків?

      — Чи зміг би будівельник обійтись без своїх помічників — машин на будівництві? Чому?

      — Що було б, якби не було листо­нош?

     Вихователь з дітьми підходять до ліжечка, на якому «спить» Василько.

Вихователь. Поки ми з вами розгля­дали малюнки, вже й Василько проки­нувся.

       — Як спалось, Васильку? Як ти себе почуваєш? Що тобі снилось?

Василько. Ой, малята, наснивсь мені дивний сон. Ніби я не маленький хлопчик, а вже дорослий чоловік. Сид­жу я в кабіні дивної машини високо над землею. Як глянув у віконце, аж дух пе­рехопило!.. Внизу якісь люди метушать­ся, вантажівки пісок, цеглу  возять. І так мені страшно стало. Заплющив я очі та... враз опинився за кермом автобуса. Швидко мчить мій автобус. Позаду ли­шаються будинки, дерева. І тут я зля­кався: «Я ж не вмію керувати автобу­сом!». Бачу: попереду через дорогу біжить котик. Що робити? Як зупинити автобус? Хотів вискочити з автобуса, але як? Я закричав: «Ой лишенько!»...

     І ось я вже в білому халаті, на голові біла шапочка, в руках якийсь чемоданчик з червоним хрестом, а на кушетці лежить котик з поламаною лапкою і плаче: «Допоможи, боляче!». Що роби­ти? Так мені стало шкода того котика. Але чим я можу допомогти, адже я нічо­го не знаю! І тут я прокинувся. Що це бу­ло? Що за дивний сон?

Вихователь. Діти, а ви зрозуміли щось з того, про що розповів Василько?

     — Де він був спочатку?

     — А в якій це дивній машині він сидів високо над землею?

     — А з ким був Василько за кермом автобуса?

     — Куди прийшов котик з поламаною лапкою?

     __ Ким був Василько у білому халаті?

Вихователь. Наш Василько зовсім заплутався і налякався. Як бачите, не так просто бути чи то лікарем, чи шофером, чи будівельником, чи людиною якоїсь іншої професії. Як ви думаєте, чому?

(Відповіді дітей).

Вихователь. Так, малята, треба ба­гато вчитись, докласти немало зусиль, щоб оволодіти тією чи іншою

про­фесією.

     — А які ви знаєте професії? (Діти називають).

     — А ким працюють ваші батьки? (Відповіді дітей).

Проводиться словесна гра «Що кому потрібно для роботи».

     Діти стоять по колу. Вихователь з м'ячем. Кидає м'яч кому-небудь із дітей, промовляючи людину тієї чи іншої про­фесії, наприклад: лікар, кухар, прода­вець іт. д. Діти ловлять м'яч, кидають його назад вихователю, називають той чи Інший предмет, необхідний лю­дині певної професії, наприклад: бинт, вата, чайник, ніж і т. д.).

Вихователь. Діти, а ким ви хотіли б бути в майбутньому? Чому?

(Відповіді дітей).

Вихователь. Діти, ви повинні знати, що кожен з вас має право на освіту, тоб­то на навчання і право на вибір про­фесії. Так що, любий Василько, все те, що ти побачив уві сні, може збутися, як­що ти тільки цього побажаєш.

     Як бачите, малята, перш ніж ово­лодіти певною професією треба пройти нелегкий шлях навчання. А для

цього треба бути терплячим, наполегливим, старанним, добре вчитись, багато чита­ти, здобувати знання 6 тому, що як каже народна мудрість: «Розум не купують», «Ніколи не говоріть не вмію, а говоріть навчуся», «Мудрим ніхто не народився, а навчився».

     Діти, а які ви ще знаєте народні при­казки та прислів'я?

(Відповіді дітей).

Вихователь. Отже, кожна людина росте і вчиться, щоб нарешті самій спробувати щось зробити корисне не тільки для себе, а й для інших. Тому не забувайте, що «Життя коротке, а наук багато, вивчайте те, що вам не­обхідне».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій свята “Осінь”

 

Ведуча
Малята, сьогодні я запрошую вас до осіннього лісу! Але він далеко, щоб наші ніжки не втомились, давайте вирушимо у подорож автобусом.

У автобус всі сідаймо,
В ліс чарівний вирушаймо

Гра «Автобус»

Ведуча
По стежинці ми в лісок ідем,
Листя падає дощем.
Під ногами шурхотить,
Все летить, летить, летить.

Погляньте навкруги, яке чудове листя в нашому лісі! І жовте, і червоне, яке воно гарне! Давайте зробимо феєрверк з осіннього листячка.А чи знаєте ви, малята, хто прикрасив наш ліс? Так, це чарівниця Осінь! Прислухайтеся… щось шурхоче. Це вітерець прилетів і бавиться з листочками. Давайте і ми зберемо листячко та затанцюємо з ним.

Танок з листочками

Ведуча
Ой, дітки, подивіться, хто це такий? Ми з вами збирали листочки й не помітили, що на пеньочку сидить їжачок і спить.

Їжачок (встає)
Давно на вас я, дітки, чекав і трішечки задрімав.

Ведуча Любий їжачку, ми шукаємо Осінь. Хочемо заспівати для неї, пограти з нею у веселі ігри. Ти  будь ласка, допоможи нам.

Їжачок
Гаразд, я допоможу вам, але спочатку пограйте зі мною та загадку відгадайте

Жовте листячко летить, 
під ногами шелестить. 
Сонце вже не припікає, 
коли, діти, це буває?

Ведуча: І ти їжачку наші загадки відгадай

Дитина             Дозріває горобина,

                   І калина вже рясна.

                   Перший лист обпадає,

                   Коли це буває? (У вересні)

Дитина         Груші, яблука зірвали, у комору заховали,

Проситься гарбуз до хати, щоб під ліжком зимувати.

В лісі виросли опеньки – довгоногі і тоненькі,

На деревах листя жовкне, в двері стука місяць …(Жовтень)

Дитина         Вітер плаче, вітер віє,дощ осінній дрібно сіє,

І ніде не видно пташки,ані бджілки, ні мурашки.

Вже зів яли гарні квіти,скрізь калюжі поналито,

Голе поле,голий сад, бо надворі…(Листопад)

Ведуча: А давайте пограємо вцьому чудовому лісі та позбираємо шишок з їжачком.

Гра «Веселий їжачок» — збирають шишки з їжачком хто більше

Їжачок
Молодці, діти, спритно ви грали. Зараз я покличу осінь. Осінь осінь Щось не чує осінь….

Ведуча 1
А може ми покличемо її, заспіваємо,
Любу гостю привітаємо!

Дитина  
Нині в нас осіннє свято
Це – чудовий світлий день.
Будем осінь ми стрічати
І дзвінких співать пісень!

Пісня «Якби мені черевички»

Дитина 

А пісенька наша
Хай, як дощик ллється.
Осінь нас почує –
Щиро усміхнеться.

Дитина

Нині осінь нас чарує,
Неповторна, чарівна,
Різні барви нам дарує
І дивує нас вона.

Пісня  «Осені»

ОСІНЬ,ОСІНЬ ПО ЗЕМЛІ КРОКУЄ. ОСІНЬ,ОСІНЬ СТАЛА НА ПОРІГ. 
ОСІНЬ ТИХО ЛИСТЯЧКО ФАРБУЄ В ЖОВТІ,ТА ЧЕРВОНІ КОЛЬОРИ. 
ДОЩИК ПІСНЮ ОСЕНІ СПІВАЄ. А КРАПЛИНКИ ТИХО СТУКОТЯТЬ. 
У ТАНОЧКУ ЛИСТЯЧКО КРУЖЛЯЄ, І ПТАШКИ У ВИРІЙ ВЖЕ ЛЕТЯТЬ. 
ОСІНЬ,ОСІНЬ ПО ЗЕМЛІ КРОКУЄ. ОСІНЬ,ОСІНЬ СТАЛА НА ПОРІГ. 
ОСІНЬ ТИХО ЛИСТЯЧКО ФАРБУЄ В ЖОВТІ,ТА ЧЕРВОНІ КОЛЬОРИ

Заходить Осінь з кошиком яблук

Осінь
Почула я ваші пісні, сподобались вони мені.
Ой, які ж ви всі гарненькі –
І вродливі, й чепурненькі!
Покажіть рожеві щічки,( діти торкаються пальчиками до щічок)
Ваші любі, милі личка.( узявши обличчя у долоньки, похитують головою)
Здрастуйте, малята, Осінь я, дарунками багата.
В теплі барви я природу розмалюю,
Щиро всіх плодами нагодую,
Землю я умию дощиком рясним
І над лугом вранці я розвію дим.
Кавуни та дині на землю складу,
З щедрими дарунками я до вас іду!

Дитина  
Красуня Осінь, ти така чарівна!
Найкраще платтячко вдягла,
І я люблю тебе найбільше,
Бо ти – як фея чарівна!

Дитина

 Листя падає додолу
Засинає гай і поле.
На вербі один листочок.
До зими один деньочок

Дитина
Тихо осінь ходить гаєм.
Ліс довкола аж горить.
Ясен листя осипає,
Дуб нахмурений стоїть.

Дитина

Нині осінь нас чарує,
Неповторна, чарівна,
Різні барви нам дарує
І дивує нас вона.
Виглядає так казково
Восени і парк, і гай,
Розмаїттям кольоровим
Прикрашає осінь край
Ведуча
Діти, нумо Осінь всі вітати,
і таночок навкруг неї танцювати.
 Йдіть сюди, скоріш, малята,
Будем разом танцювати.

Таночок «Рушничок»

Осінь
Молодці, дітки, гарно танцюєте.
Осінь
Давайте пограємо в гру .

Гра «Хто швидше зробить запаси на зиму»(носити в ложці горіхи)

Їжачок
Дітки , в лісі що гуляли, багато горішків назбирали,
В коло всі швиденько стали, веселу музику заграли!

Пісня Збирай урожай
1. Ми корзиночки несем , (ідуть по колу "несуть перед собою корзини)
Дружно з піснею ідем
Гей, збирай урожай І на зиму запасай
Гей так ти збирай І на зиму запасай (Зупинились+пружинка)
2. Кукурудзу ми зберем (ідем по колу, однією рукою несем корзику, а іншою, тією, що від кола, збираєм урожай)
Спілих соняхів нарвем
І горох про запас Урожай хороший в нас
Гей, так, про запас Урожай хороший в нас (Зупинились+каблучки)
(у центрі кола лежить кабачок - дитина)
3. Ти, пузатий кабачок (стоять, махають пальчиком"ну-ну-ну)
Належав собі бочок
Не лінуйсь, час не гай І в корзиночку стрибай (стрибають на місці 1 раз)
Гей, так, час не гай І в корзиночку стрибай

ОСІНЬ.
Осінню часто дощик буває,
Гуляти малечі він заважає.
Якщо світить сонечко, будемо гуляти,
Плескати в долоні, та ще й танцювати.
А як тільки небо погрозить дощем,
Дістанем парасольку, дощик переждем.

Музична гра «Сонечко та дощик»

Їжачок
Після дощика в лісочку
Гарні виросли грибочки.
Подивіться, ось які,
Вони гарні та стрункі.
(Хлопчикам на голівки одягаються шапочки грибків.)

Гриби:

Пісня-танок «Грибочки»
Під густим дубочком / присідають
Виросли грибочки,
Ніжки в них товстенькі, /підводяться, похитують голівками
Шапочки кругленькі.

ІІ
Швидко по лісочку / рухаються легким бігом
Бігали грибочки,
Бігали та грали, /стрибають на місці, руки на поясі
Весело стрибали.

ІІІ
За кущем ялинки / присідають,
Сіли на хвилинку. /закривають обличчя долоньками

Осінь.
Де ж грибки? Не знаю, піду пошукаю.
По лісочку я гуляю, та грибочки де – не знаю.
1, 2, 3, 4, 5 – буду я грибки шукати!

Грибочки (підводяться).
Ось ми!
( сідають на місця.)

Осінь.
Восени, діти, лісові звірі готуються до зими. Білочки збирають шишки, зайчики змінюють колір своїх шубок з сірого на білий, ведмедики лягають спати. Ось і нашому їжачку вже час вкладатися. Але перед тим він хоче потанцювати з дівчатками-горбинками.

Їжачок
В стороні лісистій,
Ген біля стежинки
Зібрались яскраві
Сестри – горобинки
Танок їжачка з горобинками

Горобинки стають у коло, їжачок заходить у середину
Ой веселі горобинки, / пружинка
Які гарні в них хустинки.
У святковім нашім залі
З їжачком затанцювали.

П-в:
Раз, два, ще разок,
Ну й веселенький танок! / тупочуть ніжками

ІІ
Погойдаємось ми трішки,
Весело танцюють ніжки.

П-в:
Горобиночки маленькі
Разом плескають швиденько.

П-в:
ладки, ладки, ладусі,
Разом плескають усі. / плещуть у долоньки

Їжачок.
Ох, втомився я малята,
Тож піду відпочивати.

Сідає на пеньок та вдає, що заснув.

Гра «Хто це спить під дубком?»

Хто то спить під дубком,Ще й накрився кожухом?Цс-с-с!Тихо, тихо, не будіть,То, напевно, спить ведмідь.Цс-с-с!Стережіться, бо той гість,Як устане, всіх поїсть.Цс-с-с!Ой, рятуйтесь від біди,Утікайте, хто куди!

Осінь.
Дітки, ось вже і минув час нашої з вами зустрічі.
Хай собі їжачок спить до весни
А нам доводиться прощатись,
А щоб легше розставатись,
Ви у кошик зазирніть
І по яблучку візьміть.
До побачення!

Осінь залишає кошик з яблуками вихователю та виходить.

 

Ведуча
Гарно в лісі нам було, малята,
Та на жаль, вже час прощатись,
У автобус ми усі сідаємо
І додому вирушаємо.
Прощавай, осінній ліс!

 

Гра «Автобус